Орден Шаділі отримав свою назву від імені Шейха Абу-ль-Хасана аш-Шаділі (1196/1197 – 1258 рр. н.е.). Він народився в Гумарі, поблизу Куети на півночі Марокко, в сім’ї селян-робітників. Вивчав принципи ісламського права (фікх) в університеті Каравійїн у Фесі.

Згодом він подорожував багатьма країнами. В Іраку він зустрів Суфійського Шейха Васіті, який порадив йому повернутися до своєї країни, де він зможе знайти великого марокканського духовного вчителя Мулай Абус-Салама ібн Машіша. Він так і зробив, і став близьким послідовником цього духовного вчителя, який посвятив його на шлях поминання Аллаха. Коли він зустрівся з Мулай Абус-Саламом, то після ритуального омовіння сказав: «О Аллах, я був омитий від моїх знань і дій, так що я не володію ні знаннями, ні діями, окрім тих, що приходять до мене від цього Шейха».

Шейх Абу-ль-Хасан аш-Шаділі подорожував з Марокко до Іспанії і врешті-решт оселився в Александрії, Єгипет. Пізніше, коли його запитували, хто був його духовним наставником, він відповідав: «Я був близьким послідовником (мюридом) Мулай Абусалама ібн Машіша, але я більше не є мюридом жодного людського наставника».

Шейх Абу-ль-Аббас аль-Мурсі (пом. 1288), який змінив Шейха аш-Шаділі на посаді наступного духовного наставника ордену, коли його запитали про знання духовного наставника, відповів: «Він дав мені сорок наук. Він був океаном без берегів».

Шейх аш-Шаділі мав сотні близьких послідовників як в Олександрії, так і в Каїрі, не тільки з простого народу, а й з панівних прошарків населення. Він навчав своїх близьких послідовників жити життям споглядання і пам’яті про Аллаха, виконуючи звичайні повсякденні справи. Він не любив посвячувати потенційних послідовників, якщо вони не мали певної професії. Своїм близьким послідовникам він наставляв використовувати вчення ісламу у власному житті у світі та перетворювати своє життя на краще.

Серед багатьох творів, що їх приписують Шейхові Абу-ль-Хасану аш-Шаділі, є знаменита літанія «Хізб аль-Бахар».