Шейх Абд аль-Кадір Джилані народився 1077 року в Джилані, Іран, опанував наукові дисципліни ісламу, перш ніж присвятити себе аскетизму і духовним студіям в юності.

Зрештою він оселився в Багдаді (тодішній столиці мусульманського світу), де його публічні виступи збирали тисячі слухачів.

Він став важливою громадською фігурою, наглядаючи за роботою благодійних фондів, ухвалюючи судові рішення та виступаючи перед аудиторією, що включала державних високопосадовців.

Серед тем, на яких він наголошував, були чеснота, етична поведінка та самодисципліна. Популярність його вчення продовжувала зростати і після його смерті 1166 року, надихаючи своїх послідовників і наступні покоління учнів на заснування ордену Кадірі.