Наприкінці XVI століття індійський Шейх Ахмад Фарукі Сірхінді (пом. 1624) з ордену Накшбанді підтвердив важливість шаріату, намагаючись протидіяти поширенню неісламських практик серед мусульманських і Суфійських кіл Індії. За ці зусилля він став відомий як Муджаддід Альф-і Тані: «Обновлювач другого тисячоліття».
Завдяки значущості своїх реформ для вчення Накшбанді, його духовні послідовники стали відомі як новий орден – Муджаддіді. Їх вчення стало відоме на всьому Індійському субконтиненті, а згодом поширилися на Кавказі, Близькому Сході, Малій Азії і далі.










