Орден Накшбанді походить від Сілсили Хваджаган, і спочатку зародився і розвивався в Туркестані. Найвідоміші Шейхи Хваджагана – Хваджа Ахмед Ясаві (нехай буде задоволений ним Аллах) (помер близько 1167 р.), уродженець містечка Сайрам, який сьогодні є селищем у Південному Казахстані, та Хваджа Абдул аль-Халік Гхуджавані з Бухари (нехай буде задоволений ним Аллах) (помер близько 1179 р.). Останній відповідальний за створення певних термінів з технічним і духовним значенням, які активно використовуються в тарикаті Накшбанді й донині. Він також зробив вчення ордену доступним і актуальним для людей своєї епохи.
Назва тарикату Накшбанді походить від Хваджа Баха`удіна Накшбанда Бухарі (нехай буде задоволений ним Аллах) (помер 1389 р.), дуже видатний Суфійський Шейх, який продовжив традицію вдосконалення духовного вчення і практики Суфізму відповідно до мінливого часу, в якому він жив. Хваджа Бах’удін Накшбанд був учнем, а пізніше наступником халіфа Аміра Кулала. Однак він також отримував настанови від руханійя (або ж духовної особи) Хваджа Абдули Галік Гхуджавані, який дав Баха’удіну Накшбанду практику безмовного зікру.
Тарика Накшбанді відома тим, що є єдиною Суфійською тарикою, яка веде свій початок від Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Всевишнього) через Абу Бакра ас-Сіддіка (нехай буде задоволений ним Аллах), першого халіфа. Усі інші Суфійські тарикати ведуть своє походження від Алі ібн Абу-Таліба (нехай буде задоволений ним Аллах), який став четвертим Халіфом Ісламу.
