Суфійські вчителі приділяють особливу увагу зікру (поминанню Бога), бо він зміцнює віру, знання та переконання того, хто шукає, зосереджуючи його увагу на Богові. Одна з фундаментальних заповідей Бога – робити зікр якомога частіше, доки не встановиться постійне усвідомлення Божественної Присутності.
Походження
Бог відкрив пророкові Мусі (мир йому):
«Воістину, Я – Бог і немає бога, крім Мене! Тож поклоняйся Мені й звершуй молитву, щоб пам’ятати про Мене!» (Коран 20:14)
Ця заповідь про зікр поширилася на всі покоління, хоча форми зікру варіювалися залежно від часу і місця.
Сподвижники (нехай буде задоволений ними Аллах) Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Всевишнього) не потребували виконання зікру як формальної техніки, оскільки лише одного погляду Пророка (мир йому і благословення Всевишнього) було достатньо, щоб піднести свідомість людини. Коли після смерті Пророка (мир йому і благословення Всевишнього) було складено ісламське вчення, люди, які прагнули досягти стану, подібного до того, якого досягли Сподвижники (нехай буде задоволений ними Аллах), виявили, що зікр є незамінним засобом. Вони визначили зікр як основоположну практику Суфізму і почали шукати найефективніші способу його виконання.
Техніка
Зікр може повторюватися вголос (джалі) або про себе, у своєму серці (хафі). Деякі ордени наголошують на важливості першого виду, інші – на другому. Обидва різновиди зікру приносять однакове благо. Вони відрізняються лише з технічного погляду. Обидві форми також ґрунтуються на настанові, даній пророком Мухаммадом (мир йому і благословення Всевишнього). У деяких орденах зікр відбувається стоячи, в деяких – сидячи у певній позі, в інших зікр повторюють під час руху. Шейхи розробили ці різновиди, щоб посилити дію зікру.
Ціль
За допомогою зікру Суфійські вчителі навчають учнів очищувати серце та душу. Роль Шейха полягає в тому, щоб спрямовувати тих, хто шукає, споконвічного спогаду, шо дає їм змогу постійно і спонтанно усвідомлювати Божественну присутність у фізичному, ментальному та емоційному аспектах життя, у зовнішньому і внутрішньому світах.
Пам’ятати Бога у повсякденному житті – набагато важливіше періодичної демонстрації практики поминання. Зікр – не ритуал, а мета життя. Людина, яка пам’ятає Бога, знаходить щастя, а той, хто забуває про Нього, знаходить тільки скорботу і спустошення. Забудькуватість – мертва сила, яка перетворює дерево на камінь. Зікр має протилежний вплив – з його допомогою той, хто шукає, знаходить милість Бога та ангелів, очищає дух і прикрашає свою душу. Йому легко дається рухатися на шляху, і він стає ближчим до Всевишнього, оскільки Бог сказав:
«Згадуйте Мене, і Я буду згадувати вас» (Коран, 2:152).
