Метою Суфізму є розвиток певних шляхетних якостей, таких як очищення власної душі, моральне виховання та досягнення стану щирості (іхсан), коли дії виражають прекрасне, близькість до Бога, пізнання духовних таїнств (ма’рифат), зникнення (фана) та перебування у Бозі (бака). Якщо стисло, то справжня мета Суфізму полягає в тому, щоб перетворити того, хто шукає, шляхом формування характеру людини через духовні вправи, на гуманну і доброчесну особистість.

Сьогоднішній мінливий, матеріально орієнтований світ вимагає від нас підтримувати баланс між потребами повсякденного життя та здійсненням наших внутрішніх прагнень. У методах пошуків Знання існує безліч варіантів.

Серед них – вчення Суфізму, передане за допомогою ланцюжка уповноважених вчителів, пропонує спосіб провадження життя в цьому світі в контексті всеосяжної духовної філософії. Лінія майстрів Накшбандій-Муджаддіді, зокрема, враховувала необхідність у практичних методах духовного навчання, які можуть бути сумісні з роботою, сім’єю та соціальними обов’язками.

Сьогодні це вчення може принести користь шукачам з різними вподобаннями та характерами так само, як перетворювало шукачів протягом багатьох поколінь. Завдяки благословенню шанованих Шейхів минулих століть Суфійське вчення витримало випробування часом.